Сучасні люди по-різному відносяться до Нього. Але відношення Христа до людства не змінилися. Його слова і наміри є актуальними до кожного, хто живе зараз. Ось що Він сам сказав про себе:

“Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, але волю пославшого Мене Отця. Воля ж пославшого Мене Отця є та, щоб з того, що Він Мені дав, нічого не втратити, але все те воскресити в останній день. Воля ж пославшого Мене є та, щоб всякий, хто бачить Сина та вірить в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день” (Івана 6:38-40).

Кожна людина, яка не обманює сама себе, розуміє, що є грішною. Навіть найкращі з нас усвідомлюють, що не раз порушили Божі заповіді. Якщо хтось скаже, що не вірить в Бога, то це ніяк не звільнить його від відповідальності за його гріхи. Уявіть собі, що злочинець говорить, що не вірить в існування поліції і в’язниці, чи допоможе це йому коли його спіймають? Отож, ніхто не уникне Божого суду і Божого покарання.

Але, на землю приходить Син Божий, і це все міняє. Знову ж, Він сам говорить:

“Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого однородженого, щоб всякий, хто повірить в Нього, не загинув, але мав вічне життя” (Івана 3:16).

Тепер кожен, без винятку, має шанс, бо Син Бога взяв на Себе покарання за гріхи всіх людей (і за мої, і твої, мій друже). І Він помер за це на Хресті страшною смертю. Над Ним знущалися і насміхалися. Його били, наділи на голову терновий вінок з гострими колючками, а потім прибили цвяхами до хреста. “Здійснилось!” — проголосив Він, а потім Він помер. За мене, за тебе, за всіх нас. Щоб кожен з нас, хто повірить в Нього, не потрапив до вічних мук, але мав життя вічне в царстві Бога Отця.

Наш земний шлях дуже короткий. І закінчиться неочікувано. А далі буде те, що ми вибрали. Ісус же особисто попереджував:

“Віруючий в Сина, має життя вічне, …а не віруючий НЕ має життя, але гнів Божий перебуває на ньому” (Івана 3:36).

Тому маємо вибрати тепер, бо “потім” може не настати. Потім хтось буде радіти, що зробив свій правильний вибір, а хтось буде “кусати лікті” в пеклі, як той багач, про якого написано в Євангелії від Луки. 16:23-24:

“І в пеклі, будучи в муках, він підвівши очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його і, заволавши, сказав: “Отче Аврааме! Змилуйся наді мною і пішли Лазаря, щоб змочив кінець пальця свого в воді та прохолодив язика мого, бо я мучуся в полум’ї цім”.

Отож поспішіть! Час пішов!

(Укладено на основі вчення Господа Ісуса Христа, Його святих апостолів та Біблії)